СУЧАСНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ ЗА ОСВІТНЬО-НАУКОВОЮ ПРОГРАМОЮ «ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГІКА ТА ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ»

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.7102290%20

Ключові слова:

підготовка докторів філософії, освітньо-наукова програма, науковий підхід, педагогіка, історія педагогіки

Анотація

Мета статті – на основі аналізу філософських, педагогічних, історикопедагогічних праць українських і зарубіжних учених визначити та розкрити сучасні наукові підходи у підготовці докторів філософії за освітньо-науковою програмою «Загальна педагогіка та історія педагогіки». Методи дослідження. Задля реалізації окресленої цілі дослідження використано комплекс загальнонаукових методів: аналіз і синтез філософських, педагогічних, історикопедагогічних праць українських і зарубіжних учених з метою обґрунтування наукових підходів у підготовці дослідників історико-педагогічного процесу на третьому (освітньонауковому) рівні; систематизація та узагальнення задля розуміння наукового контексту проблеми та представлення результатів здійсненого дослідження. Наукова новизна. У статті проаналізовано освітньо-наукову програму підготовки докторів філософії «Загальна педагогіка та історія педагогіки»; схарактеризовано сучасні наукові підходи (соціокультурний, історіографічний, джерелознавчий, системний, парадигмальний, синергетичний, герменевтичний, наративний, антропологічний, персоналістичний, аксіологічний), що застосовуються для формування загальних і професійних компетентностей майбутніх дослідників у сфері загальної педагогіки та історії педагогіки; окреслено нормативні та вибіркові освітні компоненти, пропоновані для опанування за визначеною освітньо-науковою програмою. Висновки. Застосування у підготовці майбутніх фахівців з науковим ступенем «Доктор філософії» соціокультурного, історіографічного, джерелознавчого, системного, парадигмального, синергетичного, герменевтичного, наративного, антропологічного, персоналістичного та аксіологічного підходів забезпечить підвищення дослідницької культури у галузі педагогічних наук, формування методологічної, науково-професійної і дослідницької компетентностей, що конкретизується в поглибленні знань з теоретичних і методологічних основ педагогіки, розширенні філософсько-культурологічних знань. 

Біографії авторів

Тамара Янченко , Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка

докторка педагогічних наук, доцентка, завідувачка кафедри теорії та методики викладання історії та суспільних дисциплін, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, Чернігів, Україна. Наукові інтереси: історія педагогіки, актуальні питання освіти.

Тетяна Гавриленко, Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка

докторка педагогічних наук, професорка, професорка кафедри дошкільної та початкової освіти, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, Чернігів, Україна. Наукові інтереси: історія освіти, методологія історико-педагогічних досліджень, педагогічне джерелознавство, біографістика.

Оксана Першукова, Національний авіаційний університет, Київ, Україна

докторка педагогічних наук, старша наукова співробітниця, професорка кафедри авіаційної англійської мови, Національний авіаційний університет, Київ, Україна. Наукові інтереси: порівняльна педагогіка, міжкультурна та багатомовна освіта, навчання іноземних мов.

Посилання

Березівська, Л. (2010). Основоположні засади історико-педагогічних досліджень: теорія і методологія. Шлях освіти, 1, 37–42.

Березівська, Л. (2017). Джерельна основа історико-педагогічних досліджень як методологічна проблема. В Сучасні вимоги до організації та проведення історико-педагогічних досліджень, матеріали науково-методологічного семінару (с. 6–7). Київ: ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського.

Березівська, Л. (2018). Педагогічна історіографія: стан, проблеми, виклики. В Історіографія як важливий складник досліджень з історії освіти: європейський і вітчизняний виміри, матеріали науковометодологічного семінару з історії освіти (с. 4–6). Київ: ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського.

Березівська, Л. Д. (2009). Організаційно-педагогічні засади реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті (Дис. д-ра пед. наук). Інститут педагогіки НАПН України, Київ.

Бех, І. (2007). Ціннісні наголоси у сучасному вихованні. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді, 10 (Т. 1, с. 7–16). Кам’янець-Подільський.

Блауберг, И. (1997). Проблема целостности и системный подход. Москва: Эдиториал УРСС.

Богуславський, М. (1999). Структура сучасного історико-педагогічного знання. Шлях освіти, 1, 37–41.

Бондар, В. (2017). Проблеми становлення і розвитку методології наукового пізнання в педагогіці. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова.

Ваховський, Л. (2007). Наратив у історико-педагогічному дослідженні: методологічний аналіз. Шлях освіти, 1, 42–45.

Воровка, М. І. (2019). Розвиток гендерної культури студентства у фокусі iсторико-педагогiчного дослiдження. Мелітополь: Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького.

Гавриленко, Т. (2019). Розвиток початкової освіти в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) (Дис. д-ра пед. наук). Інститут педагогіки НАПН України, Київ.

Гавриленко, Т. Л. (2021). Методологічні засади дослідження розвитку початкової освіти в Україні другої половини ХХ – початку ХХІ ст. New Inception, 3-4 (5-6), 81–91.

Гадамер, Г.-Г. (1988). Истина и метод. Москва: Прогресс.

Гупан, Н. (2013). Актуальні проблеми методології історико-педагогічних досліджень. Рідна школа, 4-5, 53–56.

Гупан, Н. (2019). Джерельна база як складник досліджень з історії освіти. В Форми репрезентації джерел з історії освіти, матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару (с. 10–11). Київ: ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського.

Гупан, Н. М. (2002). Українська історіографія історії педагогіки. Київ: А.П.Н.

Дічек, Н. (2001). Біографічний метод як інструмент дослідження вітчизняної історії педагогіки. Шлях освіти, 4, 15–19.

Дічек, Н. (2014). Методологічні аспекти модернізації вітчизняних історико-педагогічних досліджень. Педагогіка і психологія. Вісник НАПН України, 2, 67–75.

Дічек, Н. П. (2015). Шляхи модернізації курсу «Методологія науково-педагогічних досліджень» як важливого чинника формування у майбутніх викладачів дослідницької компетентності. У В. О. Огнев’юк, Л. Л. Хоружа, Н. М. Чернуха, & Н. О. Терентьєва (Ред.), Компетентнісно зорієнтована освіта: якісні виміри (с. 81–105). Київ: Київський університет ім. Б. Грінченка.

Зязюн, І. (2008). Філософія педагогічної дії. Черкаси: ЧНУ імені Б. Хмельницького.

Каган, М. С. (2005). Системно-синергетический поход к построению современной педагогической теории. Педагогика культуры, 3-4, 12−21.

Кремень, В. Г. (2009). Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору. Київ: Педагогічна думка.

Кремень, В. Г., & Ільїн, В. В. (2012). Синергетика в освіті: контекст людиноцентризму. Київ: Педагогічна думка.

Кушнір, В. (2001). Системний аналіз педагогічного процесу: методологічний аспект. Кіровоград: Видавничий центр КДПУ.

Лавриченко, Н. (2018). Методологія наукових досліджень: педагогіка. Суми: Вінніченко М.Д.

Навчальний план підготовки докторів філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки, освітньонаукова програма «Загальна педагогіка та історія педагогіки». (2019). Відновлено з https://drive.google.com/file/d/1tyFtAxxaIoyqq7yGZqmckQqDVnUHPJKC/view

Освітньо-наукова програма підготовки докторів філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. (2019). Відновлено з https://drive.google.com/file/d/1C2jiEQQcLBdeKkARNuC9Y50rEwKOgPtB/view

Першукова, О. (2016) Методологічна модель порівняльно-педагогічного дослідження тенденцій розвитку багатомовної освіти школярів у країнах Західної Європи. Порівняльно-педагогічні студії, 2 (28), 5–15.

Рикер, П. (1995). Конфликт интерпретаций: Очерки о герменевтике. Москва: Медиум.

Савченко, О. (2009). Виховний потенціал початкової освіти. Київ: Богданова А.М.

Сухомлинська, О. (1999). Концептуальні засади розвитку історико-педагогічної науки в Україні. Шлях освіти, 1, 41–45.

Сухомлинська, О. В. (2003). Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. Київ: А.П.Н.

Сухомлинська, О. В. (2005). Історико-педагогічне дослідження та його околиці. Шлях освіти, 4, 43–47.

Ушинський, К. Д. (1983). Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології. В К. Д. Ушинський, Вибрані педагогічні твори (Т. 1, с. 81–105). Київ: Радянська школа.

Штерн, В. (1998). Дифференциальная психология и ее методологические основы. Москва: Наука.

Янченко, Т. В. (2017). Витоки та засади наукового розвитку і практичного втілення педології в Україні (Дис. д-ра пед. наук). Інститут педагогіки НАПН України, Київ.

Caspard, P., & Condette, J. (2014). Cinquante années de débats et de recherches sur l’école française. Paedagogica Historica, Vol. 50, Iss. 6, 786–796.

Depaepe, M., & Simon, F. (2009). Sources in the Making of Histories of Education: Proofs, Arguments, and Other Forms of Reasoning from the Historian’s Workplace. Educational Research: Proofs, Arguments, and Other Reasonings (Vol. 4, рр. 23–39). Dordrecht: Springer.

Freeman, М., & Kirke, A. (2017). Review of periodical literature on the history of education published in 2016. History of Education, Vol. 46, Iss. 6, 826–853.

Kelly, M. (2014). The mythology of schooling: the historiography of American and European education in comparative perspective. Paedagogica Historica, Vol. 50, Iss. 6, 756–773.

Downloads

Опубліковано

2022-10-25

Як цитувати

Янченко T. ., Гавриленко T. ., & Першукова O. . (2022). СУЧАСНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ ЗА ОСВІТНЬО-НАУКОВОЮ ПРОГРАМОЮ «ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГІКА ТА ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ» . NewInception, (1-2 (7-8), 30–43. https://doi.org/10.5281/zenodo.7102290

Номер

Розділ

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ