Biota. Human. Technology

COSMARIUM TAXICHONDRIFORME EICHLER & GUTWINSKI 1895 – ЧЕТВЕРТА ЗНАХІДКА РІДКІСНИХ ДЕСМІДІЄВИХ (ZYGNEMATOPHYCEAE, STREPTOPHYTA) НА ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ПОЛІССІ

Юрій Карпенко — 2024-09-18

Мета роботи. Рідкісний таксон роду Cosmarium, знайдений в маленькій водоймі Чернігівського Полісся. Огляд історії вивчення цього таксону в Україні та його систематики, розглянута порівняльна характеристика внутрішньовидових таксонів. Представлені мікрофотографії та новий локалітет його розповсюдження.

Методологія. Новий локалітет C. taxichondriforme, розташований на кордоні ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай», що є одним з найбільших на Чернігівському Поліссі евтрофних боліт.

В ході проведення експедиційних досліджень болотного комплекту «Замглай» були відібрані альгологічні зразки в маленькій водоймі (2000 м²), що розташована вздовж дороги, що з’єднує трасу Е95 з селом Грибова Рудня. Зразки були зафіксовані 4 %-ним формаліном для подальшого дослідження у лабораторних умовах. pH та електропровідність води визначали портативним приладом. Мікроскопічне дослідження проб здійснювалось за допомогою світлового мікроскопу, обладнаного фотокамерою для мікрофотофіксації. Визначники та монографії провідних українських (Паламар-Мордвінцева, 1986, 2005) та європейських десмідіологів (Lenzenweger, 1999) використовувались для визначення видів. Використовували іконотип виду з первісного його опублікування (Eichler &Gutwiński, 1895).

Наукова новизна. Четверта знахідка в Україні рідкісного таксону роду Cosmarium, остання публікація була 26 років тому назад (Palamar-Mordvitseva & Shindanovina, 1998) для болота Сосенське, поблизу села Олишівка Чернігівського району, Чернігівської області. Це перша публікація мікрофотографій українських клітин C. taxichondreforme.

Висновки. Всі опубліковані знахідки даного таксона в Україні в Лівобережному Поліссі. Маємо надію, що дана публікація, що містить добрий ілюстративний та інформативний матеріали надасть можливість для подальших знахідок C. taxichondriforme в інших регіонах України. Маленькі водойми не можна оминати увагою.

АНАЛІЗ АДВЕНТИВНОЇ ФРАКЦІЇ ЗАПЛАВИ РІКИ ДНІПРА В МЕЖАХ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ

Ліна Кармизова — 2024-09-18

Мета роботи. Надати список та провести аналіз адвентивної фракції флори судинних рослин заплави річки Дніпро в межах Північного Степу.

Методологія. Дослідження проводилися за загальноботанічними методами збирання, гербаризації, визначення видів. При вивчені флори водойм використовувалися спеціальні гідроботанічні методи. Назви видів дослідженої флори подано за Mosyakin & Fedoronchuk (1999). Аналіз адвентивної фракції проведено за часом заносу – археофіти, неофіти та ступенем натуралізації – спонтанні, натуралізовані (Richardson, 2000). В основі аналізу покладено класифікацію Корнася (Kornás, 1968).

Наукова новизна. Вперше надано список адвентивних видів судинних рослин заплави річки Дніпро в межах Північного Степу. Проведено її аналіз за часом заносу та ступенем натуралізації.

Висновки. У результаті проведеного дослідження встановлено, що адвентивна флора судинних рослин заплави річки Дніпро в межах Північного Степу характеризується значною кількістю адвентів – 175 видів, у порівнянні з адвентивною флорою Північного Степового Придніпров’я – 357 видів (Baranovski et al., 2023). Це свідчить про значний антропогенно-кліматичний вплив на рослинний покрив даного регіону. За часом занесення на досліджену територію алохтонний елемент розподілено на дві групи: археофіти – 94 видів (35,7%) та неофіти – 169 видів (64,3%). За ступенем натуралізації види розподілені таким чином: натуралізовані археофіти – 73 видів (27,8%), натуралізовані неофіти – 75 види (28,5 %), спонтанні археофіти – 21 вид (8, %), спонтанні неофіти – 94 види (35,7%). Серед представленої флори адвентивної фракції первинний ареал більшості видів – середземноморський – 73 види (27,8%), азійський – 55 видів (21%) та північноамериканський – 52 види (19,8%). Інші види мають наступний первинний ареал: європейський – 24 види (9,1%), ірано-туранський – 17 видів (6,5%), середземноморсько-ірано-туранський – 16 видів (6%), ареал невідомого походження – 7 видів (2,7%), південноамериканський – 7 видів (2,7%) та ареал антропогенного походження – 3 види (1,1%).

ОСОБЛИВОСТІ ВИДОВОГО РІЗНОМАНІТТЯ ЦИКЛОПОІДНИХ КОПЕПОД ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ ОБ’ЄКТІВ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Людмила Гапонова — 2024-09-18

Мета роботи. Вивчення видового різноманіття циклопоідних копепод у водоймах природно-заповідних об’єктів з різним охоронним статусом та проведення порівняльного аналізу видового складу циклопід та їх комплексів в озерах в межах природно-заповідних фондів (ПЗФ) та за їх межами.

Методологія. Матеріал збирали протягом 2014–2021 років з березня по листопад у водоймах ПЗФ на території Київського та Чернігівського Полісся. Для порівняння, використовувався матеріал, який відбирали з озер міста Києва в 2013–2016 роках. Проби відбирали шляхом змиву з рослинності, вилученої з водойми та фільтрацією води за допомогою планктонної сітки. Видову ідентифікацію циклопід проводили на живих об’єктах, або готували препарати в гліцерині, використовуючи основні роботи по цій групі (Monchenko, 1974; Lee et al., 2005; Gaponova & Holynska, 2022). Для порівняння озер за видовим складом циклопід використовували ієрархічний кластерний аналіз на основі відсотку неузгодженості.

Наукова новизна. Наведено результати досліджень видового різноманіття циклопід водойм Київського та Чернігівського Полісся. Проведено порівняльний аналіз комплексів видів циклопід озер на території ПЗФ та м. Києва.

Висновки. Досліджені об'єкти ПЗФ характеризуються значним видовим різноманіттям циклопід – зареєстровано 27 із відомих для Українського Полісся 49 видів, та наявністю рідкісних видів (Eucyclops denticulatus, Paracyclops affinis та Paracyclops poppei).

В результаті порівняльного аналізу було виявлено, що озера об'єктів ПЗФ характеризуються більшим видовим різноманіттям циклопід у порівнянні з озерами м. Києва. Також відмінністю є незначна представленість (1–2 види) або відсутність у міських озерах видів, що належать до озерно-річкового та озерно-ставкового комплексів.

Отже, наведені вище дані свідчать про те, що досліджені природо-охоронні об'єкти є цінними об'єктами природно-заповідного фонду і не зважаючи на те, що мають різний охоронний статус, забезпечують збереження видового різноманіття веслоногих ракоподібних, особливо рідкісних видів, а отже виступають резерватами біорізноманіття.

ІНТЕГРАЦІЯ БІОТЕХНОЛОГІЙ У ЦИРКУЛЯРНУ ЕКОНОМІКУ

Володимир Єрохін — 2024-09-18

Мета. У статті підкреслюється важливість дослідження через ефективність та репрезентативність інтеграції біотехнологій в циркулярну економіку, оскільки вони забезпечують реалізацію нелінійного підходу, який сприяє додатковому прибутку і захищає довкілля від екологічних катастроф.

Методологія. Використані методи включають: а) біодеградацію та біорозкладання із застосуванням біоматеріалів, таких як органічні відходи, біополімери та біопластик, що вивчаються за допомогою біохімічних тестів, мас-спектрометрії та молекулярно-біологічних методів; б) біосинтез та біопереробку із використанням живих організмів, таких як бактерії, гриби та водорості, що піддаються генетичній модифікації для підвищення їх продуктивності та стійкості; в) біоремедіацію для дослідження біоматеріалів і мікроорганізмів, що очищують забруднені ділянки, використовуючи високоефективну рідинну хроматографію та молекулярно-генетичні методи для оцінки ефективності та екологічної безпеки; г) біоінженерію, яка включає високопродуктивні методи редагування геному.

Наукова новизна. Стрижневі засади функціонування циркулярної економіки включають відновлюваність (ремонт та повторне використання продуктів), диференціацію (вибір матеріалів, розклад яких є швидшим і безпечнішим), екологізм (використання джерел «чистої» енергії, що підвищують стійкість систем) і культурологізм (поширення екологічної парадигми для зміни споживчої поведінки).

Висновки. Інтеграція біотехнологій в циркулярну економіку має особливу важливість у контексті поточної екологічної ситуації та необхідності впровадження нелінійної економіки, яка відповідає сучасній культурі споживання. Основними перспективами є удосконалення існуючих методів, інноваційні рішення та міждисциплінарні підходи. Подальші дослідження мають бути зосереджені на вдосконаленні процесів біодеградації та впровадженні нових матеріалів, що сприятиме інтенсифікації взаємодії між науковими установами, промисловими компаніями та іншими учасниками. Біотехнології в контексті циркулярної економіки мають значний потенціал для сталого розвитку, захисту довкілля та інтенсифікації наукового прогресу через розробку нових методологій, технік та інтегративних наукових проектів.

ВИКОРИСТАННЯ ФІТОТЕРАПІЇ: ВИВЧЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ЧОЛОВІЧОГО БЕЗПЛІДДЯ

Єлизавета Кадирова — 2024-09-18

Мета: Багатостороння природа чоловічого безпліддя вимагає інноваційних підходів, що спонукає дослідників до вивчення потенціалу фітотерапії для покращення репродуктивного здоров’я. Фітотерапія пропонує багатообіцяючу перспективу для людей, які шукають альтернативні методи лікування чоловічого безпліддя, використовуючи природні терапевтичні властивості рослинних сполук. Метою цієї статті є представлення дослідженнь ефективності та механізмів дії фітотерапії як перспективного альтернативного лікування чоловічого безпліддя. Завдяки всебічному огляду існуючої літератури та клінічних випробувань це дослідження має на меті з’ясувати потенційні переваги фітотерапевтичних втручань у покращенні якості сперми, репродуктивних параметрів та усуненні основних причин чоловічого безпліддя.

Методологія. Ми провели комплексний пошук літератури за допомогою електронних баз даних, включаючи PubMed, Scopus, Web of Science і Google Scholar. Пошук вівся з 1970 по 2024 рік, без мовних обмежень. Використовувалися наступні ключові слова та їх поєднання: «фітотерапія», «чоловіче безпліддя», «рослинні екстракти», «природні засоби» та «трав’яні добавки». Крім того, відповідні статті були визначені шляхом пошуку в списках посилань на отримані дослідження та оглядові статті. Статті включалися в огляд, якщо вони відповідали таким критеріям: (1) оригінальні дослідницькі статті, систематичні огляди, мета-аналізи та клінічні випробування, що досліджують ефективність фітотерапії в лікуванні чоловічого безпліддя; (2) дослідження, що повідомляють про результати, пов’язані з якістю сперми, репродуктивними гормонами, параметрами сперми або результатами фертильності; (3) дослідження на людях за участю дорослих чоловіків з діагнозом безпліддя або зниження фертильності; (4) дослідження, опубліковані в рецензованих журналах.

Наукова новизна. У той час як звичайні методи лікування чоловічого безпліддя часто зосереджені на гормональній терапії, хірургії або допоміжних репродуктивних методах, ця оглядова стаття підкреслює потенціал фітотерапії як альтернативного підходу. Досліджуючи природні компоненти, отримані з лікарських рослин, ця статтяс пропонує нове уявлення про додаткові стратегії лікування чоловічого безпліддя. Акцент на альтернативних методах лікування відображає зростаючий інтерес до цілісних та інтегративних підходів до репродуктивної медицини. Окрім обговорення ширшої концепції фітотерапії, у цій статті розглядається ефективність конкретних видів рослин у лікуванні чоловічого безпліддя. Зосереджуючись на окремих сполуках та їхніх фармакологічних ефектах, ця стаття покращує наше розуміння біоактивних компонентів, відповідальних за терапевтичний ефект лікарських рослин. Такий цілеспрямований підхід дозволяє проводити більш детальну оцінку фітотерапевтичних втручань і полегшує ідентифікацію потенційних препаратів-кандидатів.

Висновки. У цій статті обговорено використання різних лікарських рослин, які проявляють потенціал в лікуванні чоловічого безпліддя, в тому числі Tribulus terrestris, Apium graveolens, Withania somnifera, Cornus mas, Fumaria parviflora, Phoenix dactylifera та багато інших. Було також продемонстровано механізми, за допомогою яких ці рослини можуть впливати на якість сперми, репродуктивні гормони та загальну фертильність. Було обговорено роль рослин як допоміжної терапії для лікування основних захворювань, пов’язаних з чоловічим безпліддям, таких як окиснювальний стрес, запалення та гормональний дисбаланс. Незважаючи на багатообіцяючі, клінічні докази ефективності лікування травами чоловічого безпліддя, підкреслюється необхідність подальших добре спланованих клінічних випробувань і досліджень. Тим не менш, інтеграція лікарських рослин у комплексні протоколи моніторингу за фертильністю пропонує багатообіцяючий підхід для покращення результатів чоловічого репродуктивного здоров’я та вимагає подальших досліджень.

КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ГЕМАТОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ХВОРИХ НА COVID-19

Юлія Іваницька — 2024-09-18

Метою роботи було виявити значення гематологічних параметрів, які вказують на «типову» та «атипову» імунні відповіді організму людини на дію вірусу SARS-CoV-2.

Методологія. В основу дослідження покладені результати лабораторної діагностики, проведеної на основі використання автоматичного гематологічного аналізатора ВС-6000 MINDRAY на базі Комунального Підприємства «Олександрівська клінічна лікарня міста Києва» для контрольної та досліджуваної групи – хворих, для яких клінічно встановлено діагноз «Covid-19, середній ступінь тяжкості».

Наукова новизна. Подальшого розвитку набуло обґрунтування біохімічних процесів, які відображають імунні відповіді організму людини на дію вірусу SARS-CoV-2, який спричиняє коронавірусну хворобу Covid-19.

Висновки. Серед біологічних маркерів «типової імунної відповіді» організму хворих на Covid-19 обрано: збільшення порівняно з референтними значеннями рівня лейкоцитів WBC (лейкоцитоз), гранулоцитів GRA, зменшення рівня лімфоцитів LYM (лімфопенія), що супроводжується нейтрофільозом. На основі одержаних результатів серед членів досліджуваної групи виявлено умовну «групу ризику», для яких клінічно лікарями встановлений діагноз «Covid-19, середній ступінь тяжкості», мають «атипову імунну відповідь» організму на дію вірусу SARS-CoV-2: рівні лейкоцитів WBC, лімфоцитів LYM, гранулоцитів GRA знаходилися переважно в межах референтних значень або наближені до нижньої межі референтних значень. Визначено додаткові біологічні маркери, які вказують на «атипову імунну відповідь» організму на коронавірусну інфекцію Covid-19: однаковий рівень концентрації лімфоцитів (LYM) та нейтрофілів на лейкоцитарній гістограмі WBC; зменшення порівняно з референтними значеннями середнього об’єму еритроцитів (MCV) та середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (MCH), що обумовлює виникнення мікроцитозу, є підставою для появи анемії; розширення еритроцитарної кривої на гістограмі RBC, існування двох піків вказують на неоднорідність розмірів еритроцитів, що спричиняє зміни в гомеостазі заліза та порушення еритропоезу; зменшення рівня тромбокриту (PCT) вказує на високу ймовірність тромбоцитопенії; наявність на тромбоцитарній гістограмі PLT, яка не закінчується на базисній лінії, дрібних «зубчастих вершин» свідчить про можливу агрегацію тромбоцитів та їх здатність утворювати кров’яні згустки.

ФЕНОТИПІЧНА ПЛАСТИЧНІСТЬ ТRIFOLIUM REPENS L. ЯК ІНФОРМАТИВНА ІНДИКАТОРНА ОЗНАКА ЕКОФІТОМОНІТОРИНГУ

Тетяна Морозова — 2024-09-18

Мета роботи. Порівняльний аналіз внутрішньо- і міжпопуляційної мінливості локальних популяцій Trifolium repens за малюнком «сивої» плями на листку рослин у різних екологічних умовах.

Методологія досліджень базувалася на камеральних та польових дослідженнях, матеріали зібрано із використанням геоботанічних методів. Аналіз генетичного поліморфізму та індивідуальної мінливості проводили за загальноприйнятими методиками.

Наукова новизна. Здійснено аналіз поліморфізму популяцій Т. repens у різнофункціональних зонах урбоекосистеми. Встановлено морфогенетичну однорідність, з переважанням фенотипів О, А та С у природних популяціях. Індукована середовищем фенотипічна пластичність може бути критичним компонентом реакції на зміну середовища. Механізм збереження поліморфізму в урбосередовищі обумовлений адаптивними ефектами наддомінування, коли в популяції зберігаються різні алелі завдяки балансуючому добору, що сприяє гетерозиготності. Територіям із високим антропогенним навантаженням властива така різноманітність фенотипів: А^Н та В^НС. У селитебних зонах переважає фенотип В^Н, а в індустріальних – В^НС, що може слугувати індикаційною ознакою.

Виявлені відмінності в біомасі стебел та листків у різних екосистемах: агрокультурні та девастовані зони мають найбільшу біомасу, а лучна екосистема вирізняється найбільшими значеннями висоти квітконоса та черешка біомаси стебел та листків, але найменшою кількістю листків. Зменшення діаметра, маси суцвіття та кількості квіток в суцвітті є неспецифічною реакцією на антропогенний вплив, з максимальним відхиленням стійкості розвитку конюшини в зоні витоптування.

Висновки. Досліджено поліморфізм популяцій T. repens методом кількісного підрахунку неоднорідності популяцій за наявністю та різноманіттям «сивої» плями на листках. Проаналізовано форму малюнка, частоту появу фенотипів, відзначено наявність рослин з унікальними фенотипами (малюнок іншого кольору, листки з 4 і більше листочками). Встановлено відмінність за частотою трапляння генотипів у різнофункціональних зонах, відмічена залежність ступеня гетерогенності популяцій від віку та виду антропогенного навантаження. Виявлено 10 фенотипічних класів, мінімальна кількість різноманітних фенів склала – 4, що вказує на різний ступінь морфогенетичного поліморфізму.

ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ЗМІНИ КЛІМАТУ: ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ВІДПОВІДІ

Наталія Душечкіна — 2024-09-18

Питання екологічних проблем сьогодні є особливо важливим. Актуальність визначається тим, що глобальні виклики постають щодня, а глобальне потепління спричиняє серйозні кліматичні зміни та загрожує зникненням екосистеми.

Метою статті є аналіз сучасних тенденцій та потенційних наслідків глобальної та регіональної зміни клімату шляхом вивчення змін температури в різних регіонах України, оцінки адаптаційних заходів, розроблених в Україні, та надання методичних рекомендацій.

Методологія. Для досягнення поставленої мети дослідження та забезпечення наукової достовірності результатів застосовано набір загальнонаукових методів (аналітичних і синтетичних герменевтичних, прагматичних і узагальнюючих прийомів).

Наукова новизна. У дослідженні розкрито основні проблеми природокористування та зміни у природі, викликані антропогенною діяльністю. Підкреслено важливість у протидії населення щодо негативним впливам на екосистему планети. У дослідженні розглянуто основні причини зміни клімату та обґрунтовано глобальні ризики, пов’язані з цим явищем. Проаналізовано вплив кліматичних змін на економічний сектор. Окрему увагу приділено термінам «кліматична криза» та «глобальна зміна клімату». Виявлено, що сучасні екологічні проблеми включають зростання кількості воєн, забруднення океанів, глобальне потепління, нестача ресурсів та інші. Кожна із цим проблем становить серйозну загрозу для розвитку будь-якої держави.

Доведено, що за умов політичної нестабільності Україна не має повного потенціалу для впровадження науково обґрунтованих збалансованих заходів. Відсутність ефективної державної політики щодо збалансованого природокористування становить загрозу економіці та довкіллю України. Необхідно знайти шляхи розв’язання виділених проблем та розглянути перспективні напрями покращення чинників, які впливають на навколишнє середовище і екологічну ситуацію загалом. Покращення екологічної ситуації дозволить Україні піднятися на новий рівень у світовому рейтингу.

У висновках зазначено, що зміни клімату загрожує не лише економічній та екологічній безпеці держави, а й національній безпеці в цілому.

ВПЛИВ АНТРОПОГЕННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ: ПОШУК СТІЙКИХ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ

Наталя Ілюк — 2024-09-18

Антропогенна діяльність продовжує здійснювати значний тиск на природні ресурси, що створює неабиякі проблеми для сталого розвитку.

У статті розглядається багатоаспектний вплив людської діяльності на природні ресурси та досліджується пошук моделей сталого розвитку. Актуальність цієї теми полягає в її значенні для глобальної екологічної рівноваги, соціально-економічної стабільності та добробуту нинішнього і майбутніх поколінь.

Метою даного дослідження є аналіз складних відносин між антропогенною діяльністю та природними ресурсами для визначення ефективних стратегій досягнення сталого розвитку.

Методологія. У процесі написання роботи було здійснено огляд сучасних наукових досліджень з відповідної тематики. У роботі застосовано наступні методи: аналізу, систематизації, узагальнення, порівняння.

Наукова новизна. Завдяки комплексному вивченню та аналізу розкриваються різні аспекти антропогенного впливу на природні ресурси, зокрема руйнування ареалів проживання, забруднення, надмірна експлуатація та зміна клімату. У дослідженні розглядаються наявні моделі сталого розвитку, включаючи екологічні технології, природоохоронні заходи та законодавчі рамки, висвітлюються їхні сильні та слабкі сторони, а також потенціал для масштабування.

Результати дослідження наголошують на необхідності прийняття цілісних підходів, що поєднують екологічні, соціальні та економічні аспекти для пом’якшення антропогенного тиску та сприяння сталому управлінню природними ресурсами. Робота також розкриває важливість міждисциплінарного співробітництва, залучення зацікавлених сторін та глобальної співпраці у просуванні порядку денного сталого розвитку.

Висновки. На основі цих результатів у дослідженні зроблено висновок, що, незважаючи на значний прогрес у розумінні та вирішенні проблеми впливу антропогенної діяльності на природні ресурси, для досягнення справжньої сталості попереду багато роботи. Воно наголошує на необхідності трансформаційних змін у моделях виробництва, споживання та управління для захисту екосистем, підвищення їхньої стійкості та забезпечення рівного доступу до ресурсів.

МЕТАЛЕВІ НАНОЧАСТИНКИ ТА АНТИБІОТИКИ: ВАЛОРИЗАЦІЯ СИНЕРГЕТИЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ

Людмила Хрокало — 2024-09-18

Антибіотикорезистентність стала глобальною проблемою, що виникла внаслідок еволюційних механізмів адаптації мікроорганізмів. У зв'язку з цим постійно виникає необхідність пошуку новітніх рішень, таких як розробка нових препаратів або встановлення синергетичних взаємодій.

Мета досліжень: критичний аналіз сучасних публікацій у напрямку антимікробної дії наночастинок металів, випробовування їхньої активності у комбінаціях з антибіотиками різних класів і, як наслідок, оцінка синергетичної взаємодії.

Методологія. Розглянуто антибактеріальний механізм дії наночастинок різних металів та їх оксидів, біомедичне застосування, потенційну токсичність та методи одержання. Проаналізовано і систематизовано сучасні класи антибіотиків, включаючи як загальновживані, так і вузькоспеціалізовані групи, зокрема такі, що одержані методами генної інженерії. Розглянуто особливості будови молекул діючих речовин антибіотиків з функціональними групами атомів, які забезпечують механізми їх антибактеріальної дії. Проаналізовано інноваційні підходи до синтезу систем «антибіотик–металева НЧ» і виділено чотири основні способи одержання таких комплексів.

Наукова новизна. Проаналізовано робочі гіпотези щодо пояснення механізму синергетичної взаємодії НЧ та антибіотиків різних класів. Показано, що синергетичний ефект виникає за рахунок збільшення проникності клітинних стінок і мембран, підвищеної локальної концентрації іонів металів у цитоплазмі та сполучення комплексів «антибіотик-металева НЧ» з нуклеїновими кислотами бактерій.

Висновки. Одержані результати мають перспективу застосування в клінічній практиці для розвитку нових методів терапії та боротьби з антибіотикорезистентністю. Сформульовано висновки щодо вимог до створення комплексних лікарських засобів «антибіотик–металева НЧ». Очікується, що встановлений синергізм призведе до зниження ефективних доз, а отже, зменшення токсичності, і небажаних побічних ефектів іноваційного комплексу.