Biota. Human. Technology

СУКЦЕСІЇ РОСЛИННОСТІ ПРИДОРОЖНІХ ГАЗОНІВ МІСТА ЧЕРНІГОВА У ЗВ’ЯЗКУ АНТРОПОГЕННИМ ТИСКОМ ТА ЗМІНАМИ ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ

Олександр Лукаш — 2024-01-19

Мета роботи. Встановлення структури, складу та динаміки придорожніх газонних культурфітоценозів м. Чернігова у зв’язку зі змінами погодно-кліматичних умов та антропогенним тиском.

Методологія. Матеріали зібрано під час геоботанічних досліджень придорожніх газонів м. Чернігова з 2019 р. по 2023 р. Описи газонних культурфітоценозів проводили у весняний, літній та осінній сезони на ділянках площею 1–9 м². Виконано 65 геоботанічних описів. При вивченні динамічних процесів проводили як просторове, так і часове порівняння рослинності моніторингових ділянок газонів на різних стадіях сукцесій. Для кількісного відображення ступеня деструкції газонних культурфітоценозів застосували коефіцієнт дигресії (Kd), що визначається як відношення площі газону без рослинного покриву до загальної площі газону, і відображається у відсотках.

Наукова новизна. Встановлено структуру та склад культурфітоценозів придорожніх газонів м. Чернігова. Для угруповань асоціації Lolio perennis-Cynosuretum cristati Tx. 1937 var. Festuca rubra представлено сукцесійний ряд дигресії газонних культурфітоценозів під впливом паркування автомобілів та витоптування.

Висновки. Придорожні культурфітоценози м. Чернігова належать до двох асоціацій (Lolio perennis-Cynosuretum cristati Tx. 1937 з низкою варіантів та Lolietum perennis Gams 1927) союзу Cynosurion cristati Tx. 1947 порядку Arrhenatheretalia elatioris Tx. 1931 класу Molinio-Arrhenatheretea Tx. 1937.

Вплив паркування автомобілів на придорожніх газонах та їх витоптування у поєднанні з тривалими бездощовими періодами призводить не лише до втрати декоративності цих фітоценозів, а й до значного ущільнення ґрунтів, наслідком якого є зміна складу та ксерофітизація дерну. Антроподигресивні сукцесії мають чотири стадії, на останній з яких рослинний покрив газонної ділянки представлений куртинами розеткових, стійких до витоптування видів та поодиноких екземплярів однорічних бур’янів.

В екстремальних умовах без поливу для створення газонів разом з Lolium perenne L. слід використовувати злаки та осоки, які рекомендовані для недостатньо вологої, теплої зони, зокрема Poa angustifolia L., Festuca ovina L., Carex praecox Schreb., Carex spicata (Peterm.) Soó subsp. spicata. Доцільним є створення альтернативних газонів, стійких до посушливих умов. Обґрунтування наукових основ їх створення є перспективним напрямком подальших досліджень.

ARABIDOPSIS THALIANA (L.) HEYNH. ЯК МОДЕЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Тетяна Морозова — 2024-01-19

Мета роботи. Обґрунтувати переваги застосування Arabidopsis thaliana (L.) Heynh. в системі оперативного біомоніторингу для зон надзвичайних екологічних ситуацій.

Методологія досліджень базувалася на загальнонаукових методах (узагальнення, порівняння, аналізу та синтезу, теоретико-методичного обґрунтування).

Наукова новизна. Запропоновано концепцію оперативного біомоніторингу, яку умовно можна назвати дрозофільною, оскільки у центрі два типи дрозофіл. Одна рослинна – Arabidopsis thaliana, друга класична Drosophila melanogaster. Обидва види мають подібні життєві характеристики, малий розмір, невибагливість в утриманні та велике різноманіття мутантних форм, геном секвенований та анотований. Підтверджено об’єктивність паралелізму між цими двома видами. Показано переваги A. thaliana та D. melanogaster, як зручних моделей для тестування впливу полютантів на організм.

Висновки. Основною складовою системного аналізу природного середовища є інформаційно значущі показники мінливості ознак, що легко діагностуються. Оперативний біомоніторинг спрямований на швидке та точне діагностування екологічної ситуації та може бути перспективним на територіях, небезпечних для тривалого перебування самого дослідника-еколога.

Концепція оперативного біомоніторингу, яку умовно називаємо дрозофільною, передбачає використання Arabidopsis thaliana та Drosophila melanogaster, що мають малий розмір, невибагливість в утриманні та велике різноманіття мутантних форм, геном секвенований та анотований, як моделей для тестування впливу полютантів на живий організм.

Arabidopsis thaliana відповідає критерію добре охарактеризованих модельних організмів і є однією з найкращих експериментальних систем для вивчення різних процесів. Arabidopsis є корисною моделлю для дослідження гравітропізму, генетики, геноміки та оперативного моніторингу. На відміну від тваринних модельних організмів, для яких збереження ліній часто передбачає безперервну поточну роботу, насіння цього модельного організму може зберігатися тривалий час. Глибина розуміння та легкість маніпуляцій у системі Arabidopsis неперевершена, тому ця рослина залишиться еталонною рослиною в осяжному майбутньому.

ЕРИТРОЦИТАРНІ ПОКАЗНИКИ У ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК З НОРМАЛЬНИМ ТА НИЗЬКИМ РІВНЕМ ЗАЛІЗА У ПЛАЗМІ КРОВІ

Галина Ткаченко — 2024-01-19

Метою даного дослідження був аналіз змін морфологічних показників крові у жінок і чоловіків зі зниженим і нормальним рівнем заліза. У цьому дослідженні морфологічні показники крові, такі як кількість еритроцитів (RBC), концентрація гемоглобіну (HGB), гематокрит (HCT), середній об’єм еритроцита (MCV), середній вміст гемоглобіну в еритроцитах (MCH), середня концентрація гемоглобіну в еритроцитах (MCHC) і відносна ширина розподілу еритроцитів по об'єму (RDW) вивчали в чотирьох групах осіб (жінки з рівнем заліза в нормі в плазмі; жінки з рівнем заліза нижче норми; чоловіки з рівнем заліза в нормі; чоловіки з рівнем заліза нижче норми).

Методологія. Це дослідження проводилося в групі 203 осіб. Група жінок, які брали участь у дослідженні, склала 106 осіб (52,2 %), а група чоловіків – 97 осіб (47,8 %). Після аналізу рівня заліза в плазмі всі пацієнти були розподілені на такі групи: 1) жінки з рівнем заліза в нормі (37-145 мкг/дл, n = 48); 2) жінки з рівнем заліза нижче норми (< 37 мкг/дл; n = 58); 3) чоловіки з рівнем заліза в нормі (59-158 мкг/дл, n = 41); 4) чоловіки з рівнем заліза нижче норми (< 59 мкг/дл, n = 56). У кожній групі визначали кількість еритроцитів і еритроцитарні показники. Залізо в плазмі оцінювали субстратним методом. Вимірювання гематологічних показників визначали на гематологічному аналізаторі ABX Pentra DF120 (Horiba ABX) у свіжій венозній крові з етилендіамінтетраоцтовою кислотою (К₃-EDTA).

Наукова новизна. Аналіз еритроцитарних показників крові жінок із дефіцитом заліза порівняно з жінками з рівнем заліза в нормі показав нижчі значення рівня гемоглобіну, гематокриту, MCV, MCH та MCHC у крові. У жінок з дефіцитом заліза відмічено підвищення значень RDW та кількості еритроцитів у крові порівняно з контрольною групою жінок. Так само при порівнянні значень еритроцитарних показників, отриманих у групі чоловіків із дефіцитом заліза, з контрольною групою чоловіків з рівнем заліза в нормі було відмічено знижені значення MCH, MCV та MCHC. Проте кількость еритроцитів, значення RDW, гематокриту та рівня гемоглобіну були підвищені порівняно з контролем. Спостерігалася зворотна динаміка еритроцитарних показників, таких як рівень гемоглобіну і гематокрит, між групою жінок і групою чоловіків із дефіцитом заліза. Порівнюючи отримані значення з показниками норми, відзначено, що знижені значення кількості еритроцитів, рівня гемоглобіну та гематокриту отримані в усіх досліджуваних групах. У групі жінок і чоловіків з нормальним рівнем заліза відзначено підвищення значення MCV порівняно з референтними значеннями. Чоловіки з рівнем заліза в нормі мали підвищені значення MCH. В усіх досліджуваних групах відзначено підвищення рівня RDW порівняно з референтними значеннями.

Висновки. Додатковими показниками в діагностиці залізодефіцитного стану як у чоловіків, так і у жінок можуть бути кількість еритроцитів, концентрація гемоглобіну та деякі еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW). Слід підкреслити, що навіть у пацієнтів без анемії з кількістю еритроцитів, концентрацією гемоглобіну та показниками MCV, MCH і MCHC, які знаходяться вище нижньої межі норми концентрація заліза в плазмі може бути нижчою за референтні значення.

ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ, ПАЛІННЯ ТА НАЯВНОСТІ ІНФАРКТУ МІОКАРДА ТА ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ У СІМЕЙНОМУ АНАМНЕЗІ НА РІВЕНЬ МАРКЕРІВ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У КРОВІ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ, ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА ТА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ

Наталія Кургалюк — 2024-01-19

Окиснювальний стрес пов'язаний з багатьма хронічними захворюваннями, особливо діабетом і хворобами серця. Багато досліджень зосереджено на оцінці різних зв’язків між окиснювальним стресом, цукровим діабетом і серцево-судинними захворюваннями окремо, але є кілька досліджень, які розглядають обидва захворювання одночасно. Вплив способу життя на окиснювальний стрес у людей із серцево-судинними захворюваннями, пов’язаними з діабетом, також залишається нез’ясованим.

Мета досліджень: Зважаючи на актуальність питання, метою нашого дослідження було оцінити взаємозв’язок рівня маркерів окиснювального стресу у осіб з множинними інфарктами міокарда та цукровим діабетом 2 типу залежно від фізичної активності, паління та наявності інфаркту міокарда і цукрового діабету в сімейному анамнезі.

Методологія. Критеріями включення в дослідження були: 1) особи з цукровим діабетом 2 типу тривалістю не менше 10 років, 2) особи з цукровим діабетом 2 типу, які перенесли щонайменше два інфаркти міокарда, 3) здорові особи (контрольна група різної статі) віком 35-71 р. В отриманій крові оцінювали рівень перекисного окиснення ліпідів (концентрація речовин, що реагують з 2-тіобарбітуровою кислотою).

Наукова новизна. Оцінюючи зміни рівня маркерів окиснювального стресу, тобто перекисного окиснення ліпідів (TBARS), в крові осіб різної статі та віку з інфарктами, цукровим діабетом 2 типу, а також цукровим діабетом 2 типу та інфарктами та залежно від способу життя, ми спостерігали значне підвищення рівня TBARS як у осіб з діабетом 2 типу, інфарктами міокарда, так і з поєднанням діабету 2 типу та перенесеними інфарктами міокарда. Наше дослідження показало, що рівень перекисного окиснення ліпідів підвищується незалежно від рівня фізичної активності, як в осіб з інфарктами міокарда, цукровим діабетом 2 типу, так і з інфарктами міокарда та цукровим діабетом 2 типу.

Висновки. Рівень перекисного окиснення ліпідів був підвищений у осіб з інфарктами міокарда, цукровим діабетом 2 типу, а також інфарктами міокарда і цукровим діабетом 2 типу, незалежно від того, курили ці особи сигарети чи ні. Наявність інфарктів міокарда в родинному анамнезі може бути фактором, що впливає на рівень перекисного окиснення ліпідів у осіб з цукровим діабетом, а також осіб з інфарктом міокарда та діабетом 2 типу. Наявність цукрового діабету в родині може бути додатковим фактором у генерації окиснювального стресу при діабеті 2 типу.

PETASITETUM SPURII STEFFEN 1931 VAR. HOC LOCO – НОВИЙ ДЛЯ УКРАЇНИ СИНТАКСОН З ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ

Ганна Данько — 2024-01-19

Мета роботи. Визначення місця угруповань з Petasites spurius (Retz.) Reichenb. у класифікаційній схемі псамофітної рослинності Чернігівського Полісся та наведення характеристики асоціації Petasitetum spurii Steffen 1931 var. hoc loco.

Методологія. Геоботанічні описи на алювіальних пісках було проведено впродовж польових досліджень 2019–2021 рр. із використанням геоботанічних методів. Описи рослинності здійснювали впродовж вегетаційного періоду у фізіономічних межах фітоценозу на площах 4–16 м². Визначали проєктивне покриття ярусів рослинного угруповання та кожного виду, фіксували координати, площу, дату та місце проведення. Для обробки геоботанічних описів було використано кластерний аналіз у програмі R-4.2.3, пакет «twinspanR» за допомогою алгоритму Modified Twinspan. Для встановлення діагностичних видів був використаний коефіцієнт вірності видів (phi) з пороговим значенням понад 25 %.

Для ідентифікації синтаксономічних одиниць було використано Продромус рослинності України, Словаччини, Чехії та Італії, матеріали з синтаксономії, визначник рослинних угруповань та проаналізовано ряд наукових праць із досліджень алювіальної псамофітної рослинності. Назви вищих синтаксонів наведено у відповідності до схем флористичної класифікації рослинності Європи та України. Назви таксонів наведені за Euro+Med PlantBase (2023).

Наукова новизна. На території Чернігівського Полісся вперше виділено нову для України асоціацію рудеральної піщаної рослинності Petasitetum spurii Steffen 1931 var. hoc loco.

Висновки. Під час геоботанічного дослідження псамофітної рослинності Чернігівського Полісся (Україна) та опрацювання зібраного матеріалу в ході кластерного аналізу було виокремлено окремий блок геоботанічних описів, що відзначалися високою спільною фітоценотичною участю Petasites spurius (Retz.) Reichenb. Такі описи було виконано по алювіальним берегам річок території досліджень. Значну участь у формуванні цих угруповань беруть типові види класу Artemisietea vulgaris Lohmeyer et al. in Tx. ex von Rochow 1951. Тому асоціацію Petasitetum spurii Steffen 1931 var. hoc loco віднесено до союзу Convolvulo arvensis-Agropyrion repentis Görs 1967 порядку Agropyretalia intermediorepentis T. Müller et Görs 1969 цього класу.

СТАН СОСНОВИХ УГРУПОВАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ЛАНДШАФТНОГО ПАРКУ «ЯЛІВЩИНА» ТА ВПЛИВ НА НИХ КОРОЇДІВ

Володимир Свердлов — 2024-01-19

Лісові екосистеми природо-заповідних об'єктів у межах урботериторій є недостатньо вивченими в сучасній науці й потребують подальших досліджень. Соснові насадження міських зелених зон є найбільш важливим і дієвим засобом у формуванні мікроклімату, а також екологічно стабілізуючим чинником загалом.

Масове розмноження й розповсюдження на значні території стовбурових шкідників на деревах Pinus sylvestris L. під впливом комплексу екологічних факторів, є одним із значних, що порушують структуру лісових екосистем. Нами встановлено, що у всиханні соснових насаджень територій Чернігівського Полісся, а саме регіонального ландшафтного парку «Ялівщина» (далі - парк) відіграють провідну роль шкідники родини Ipidae. Вони заселяють ослаблені дерева, внаслідок природно-кліматичних змін і надмірного антропогенного навантаження.

Мета. На основі узагальненого аналізу сучасного стану соснових угруповань на території РЛП «Ялівщина» навести характеристику соснових угруповань території дослідження; з’ясувати вплив на них стовбурових шкідників родини Ipidae, визначити показники стану дерев Pinus sylvestris, особливостей популяцій шкідників на ділянках ослаблених природними чинниками та антропогенними впливами; розробити обґрунтування методів боротьби з стовбуровими шкідниками соснових насаджень Чернігівського Полісся.

Методологія. Стовбурові шкідники за часом заселення деревостану розподілено на дві фенологічні групи (весняну й літню). З найрозповсюдженіших стовбурових шкідників, у весняну групу входять: Tomicus minor Hart., Ips acuminatus Gyll., Ips sexdentatus Boern., Ips typographus L. Літню фенологічну групу становлять вторинні й сестринські покоління вершинного короїда, короїда-стенографа та короїда-типографа. Детальний нагляд проводять від моменту виявлення спалаху масового розмноження до його повного загасання внаслідок загибелі або оздоровлення соснових насаджень. Використання феромонів для нагляду є доцільним у загальній системі виявлення осередків стовбурових шкідників лісу й контролю за їх розвитком. Оскільки феромони є біологічно активними речовинами, є небезпека спровокувати за їх допомогою виникнення нових осередків, а тому їх варто застосовувати суворо відповідно до інструкцій й рекомендацій.

Наукова новизна. На підставі проведених власних моніторингових досліджень та аналізу, уперше показано результати практичного застосування комплексних технологічних, біотехнічних і природоохоронних заходів боротьби зі стовбуровими шкідниками соснових насаджень на природно-заповідних територіях у межах міських екосистем. Нами доведено, що для збереження екологічної стійкості соснових насаджень території Чернігівського Полісся, зокрема і РЛП «Ялівщина» (м. Чернігів) та зменшення негативного впливу комахксилофагів, необхідно запроєктувати й використовувати профілактичні й біологічні методи боротьби з стовбуровими шкідниками хвойних порід.

ЛІСОВА РОСЛИННІСТЬ ЛЕСОВИХ «ОСТРОВІВ» ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ

Олександр Яковенко — 2024-01-19

Мета роботи. Встановлення синтаксономічного складу та поширення лісової рослинності лесових «островів» Чернігівського Полісся.

Методологія. Матеріали зібрано під час польових досліджень 2008–2021 рр. із використанням геоботанічних методів. Виконано 169 геоботанічних описів. Описи рослинності проводили на площах 400–625 м². Визначали проєктивне покриття ярусів рослинного угруповання та кожного виду. Угруповання були ідентифіковані та названі згідно публікацій з еколого-флористичної класифікації рослинності.

Наукова новизна. Встановлено синтаксономічний склад лісової рослинності лесових «островів». З’ясовано поширення рослинних угруповань та проведено порівняння репрезентативності класів лісової рослинності лесових «островів» Чернігівського Полісся.

Висновки. Угруповання лісової рослинності лесових «островів» Чернігівського Полісся представлено 15 асоціаціями, які належать до 9 союзів, 6 порядків та 6 класів. Рудеральні лісові нітрофільні угруповання класу Robinietea Jurko ex Hadač et Sofron 1980 сформувалися в місцях протиерозійних посадок лісу в ярах та балках. Значний розвиток яружно-балкової мережі в межах Березнянсько-Менсько-Сосницького лесового «острова» є причиною високої частоти трапляння асоціацій цього класу на його території. Заболочені угруповання чагарників (Salicetea purpureae Moor 1958) та дерев (Alnetea glutinosae Br.-Bl. et R.Tx. 1943) представленні у заплавах річок та інших знижень рельєфу всіх лесових «островів», але найбільше – в Березнянсько-Менсько-Сосницькому та Ріпкинсько-Чернігівському. Широколистяні ліси збереглися лише у невеликих за площею масивах. Вони представлені переважно угрупованнями, що належать до класів Carpino-Fagetea sylvaticae Jakucs ex Passarge 1968, Quercetea robori-petraeae Br.-Bl. ex R.Tx. 1943. На лесових «островах» лісостепові соснові ліси класу Pyrolo-Pinetea sylvestris Korneck 1974 трапляються рідко. Ці фітоценози трапляються у лісосмугах та штучних насадженнях сосни на місці вирубаних широколистяних лісів. Загалом найменшу кількість асоціацій лісової рослинності фіксується на території Михайло-Коцюбинського лесового «острова». Седнівсько-Тупичівський та Березнянсько-Менсько-Сосницький лесові «острови» мають подібне синтаксономічне багатство за кількістю асоціацій.

ФЕНОЛОГІЧНІ ФАЗИ РОЗВИТКУ ULMUS PUMILA L. У ВЕСНЯНО-ЛІТНІЙ ПЕРІОД У М. ЧЕРНІГОВІ

Юлія Ступак — 2024-01-19

Ulmus pumila L. – потенційно інвазійний вид, який здатен до швидкого поширення територією Чернігівського Полісся. Відомо, що інвазія U. pumila відбувається за рахунок насіннєвого і вегетативного відтворення. Тож, для розробки заходів регуляції чисельності цього інвазійного виду необхідно вивчати його фенологічні особливості в місцях зростання.

Фенологічні явища є результатом пристосування різних видів рослин до абіотичних умов (температура, тривалість фотоперіоду, вологість, напрямок та сила вітру, кількості опадів) в конкретному місці зростання і як наслідок настання фенологічних фаз (утворення листя, бутонізація, цвітіння, плодоношення, опадання листя) які є чутливими до зміни клімату.

Метою дослідження є встановлення перебігу фенологічних фаз U. pumila, популяції якого зростають на південно-західній околиці м. Чернігова, вздовж залізничної колії.

Матеріали і методи дослідження. Фенологічне спостереження за U. pumila у весняно-літній період 2023 року проводилося відповідно до методики І.Н. Бейдемана. Впродовж весняного періоду феноспостереження проводилися через 1-2 дні, в літній період 2 рази на тиждень. Всі дані спостережень заносилися до журналу. Також кожного дня фіксувалися метеорологічні явища.

Наукова новизна. Представлено результати фенологічного дослідження, а саме дані перебігу фенологічних фаз інвазійного виду U. pumila у весняно-літній період 2023 року. Показано залежність настання тих чи інших основних фенологічних фаз і підфаз від середньодобової температури.

Висновки. Встановлено, що перебіг фенологічних фаз в U. pumila тісно пов'язаний зі змінами середньодобової температури повітря. Вегетативна фаза в U. pumila проходить з 22 березня по 18 квітня; фаза бутонізації – з 27 березня по 13 квітня; фенофаза цвітіння триває з 19 квітня по 3 травня; фенофаза плодоношення – з 11 травня по 22 травня.

Оскільки у другій декаді березня спостерігалася тепліша за норму температура повітря, то підфази «сокорух» і «набухання бруньок» проходили швидше, а підфази «розгортання перших листків» і «розгортання більшої частини листків» характеризуються повільним перебігом через різке зниження температури повітря в перший декаді квітня.

Перспективою подальших досліджень і спостережень за перебігом фенологічних фаз і підфаз U. pumila є розроблення шляхів для запобігання інвазії цього виду на території Чернігівського Полісся.